ВІЗУАЛЬНА ДІАГНОСТИКА:
Зазвичай аспергільозна гниль проявляється на ягодах винограду. Досить часто можна побачити її на поверхні гунту.
На ягодах з’являються спочатку світлі плями, що потім темніють, м’які, вдавлені. Пізніше ягоди розтріскуються, на них з’являється білий наліт з подальшим утворенням конідіального спороношення у вигляді чорно-бурого або іншого кольору. Сильно уражені грона виглядають чорними.
Розвиток спороношения відзначають як на гронах, первинно уражених грибними хворобами або заселених мушками-дрозофилами, так і на непошкоджених, здорових ягодах, де гриб проявляє паразитичні властивості.
ВИЗНАЧЕННЯ:
Аспергільоз, аспергілезна гниль – грибкове захворювання винограду.
Аспергілезна гниль, так само, як і біла, до останнього часу не входила в групу домінуючих хвороб виноградної рослини нашого регіону. Однак шкідливість даного захворювання дуже висока і в роки його епіфітотійного розвитку урожай може загинути повністю.
На відміну від сірої гнилі, дане захворювання особливо шкідливо для ягід при жаркій погоді, в період дозрівання та зберігання, так як збудник аспергільозної гнілі є термофільним організмом, що інтенсивніше розвивається при підвищених температурах повітря: 28-31ºС.
Гриби з роду аспергіл, описаного вперше в 1729 р. італійським мікологом П.Мікеле, – одні з найбільш поширених гіфоміцетів. Природне місцепроживання їх – верхні горизонти грунту, особливо в південних широтах. Але найчастіше їх виявляють на різних продуктах, головним чином рослинного походження, де колонії їх утворюють цвілеві нальоти різного кольору, особливо часті блакитнувато-зелені, рідше інших кольорів. Колонії аспергілів з’являються на хлібі, що зберігається при підвищеній вологості, на варенні, вологих шпалерах, виробах зі шкіри тощо. Отже, більшість видів аспергілів – сапрофіти. Але в цьому роді є і паразити тварин і людини.
Види групи Aspergillus niger, що найчастіше зустрічається на виноградниках, відрізняються різноманітною біохімічної активністю. A. niger використовують для виробництва ряду фарб, чорнил, деяких фармацевтичних препаратів. В ряді країн – для освітлення фруктових соків і вин. З інуліну під дією ферменту A. niger можна отримувати фруктозу, тощо. Широке застосування отримала здатність штамів A. niger та інших видів цієї групи для утворення лимонної, щавлевої, глюконової, фумарової кислот. Штами групи A. niger здатні синтезувати вітаміни біотин, тіамін, рибофлавін та ін. Використовується для очищення стічних вод.
Так як A. niger дуже чутливий до мінеральних джерел харчування, можливо використовувати спеціально відібрані штами для визначення дефіциту деяких елементів у грунті (фосфору, калію, міді та ін.) і вітамінів, що виявилося значно простіше, точніше і швидше, ніж хімічні аналізи.
Штами A. niger, виділені з запліснявілих кормів, виявилися токсичними для тварин. Відомі випадки отомікозов, легеневих аспергилльозов, бронхопневмонії, міцетів кінцівок, причиною яких був A. niger.
Тривала дія антигенів Aspergillus niger викликає у людини алергічну реакцію, яка призводить до алергічного риніту, алергічного бронхолегеневого аспергільозу або бронхіальної астми. Рідше страждають серцево-судинна система (міокардит, перикардит – запальні захворювання серця), центральна нервова система (абсцеси головного мозку, менінгіт).
A.niger має властивість виробляти мікотоксин, охратоксин. Охратоксин продемонстрував нефротоксичність, імуногенність і генотоксичность. Він був класифікований Міжнародним агентством з Дослідження Раку (МАВР) 1995 році, як можливий канцероген людини. На уражених виноградниках охратоксин вияляється у винограді та виноградних продуктах, включаючи соки, вина, родзинки, тощо.
Різноманітні прояви паразитарних властивостей A. niger, A. flavus та інших видів групи по відношенню до рослин, комах, хребетних тварин та людей.
В останні роки A. flavus отримав сумну популярність як продуцент однієї надзвичайно шкідливої токсичної речовини – афлатоксину. Крім того були встановлені і канцерогенні властивості цього токсину.
A. fumigatus частіше інших аспергілів зустрічається як паразит тварин і людини. Саме він основний паразит домашніх і диких птахів, у яких вражає дихальні шляхи. У людей цей гриб викликає легеневий аспергільоз, хронічну емфізему легенів і алергії з симптомами ангіни, але частіше буває причиною важких отомікозов.
Африканська народність банту навмисне зберігає продукти таким чином, щоб вони заради смаку покривалися цвіллю. Ця народність більш за всіх у світі страждає раком печінки, вони помирають, не доживши й до 40 років.
При розкритті відомої гробниці Тутанхамона в 1923 році багато хто з тих, хто працював у цій гробниці, включаючи лорда Карнарвон, заразилися аспергільозом, надихавшись спорами грибів, що скупчилися в гробниці за довгі роки. Багато хто з них незабаром померли від грибкової пневмонії (аспергільоза), породивши легенду про прокляття Тутанхамона.
Оскільки для людей з ослабленим імунітетом аспергільоз може представляти смертельну небезпеку, ця хвороба потребує особливої уваги щодо профілактики та боротьби.
ЗБУДНИК:
Збудників аспергилезу понад 10 видів роду Aspergillus, найчастіше зустрічається – Aspergillus niger van Thieg. Це факультативний паразит (сапрофіт), космополіт і зустрічається у всіх зонах вирощування винограду. Гриби з роду аспергіл є одними з найбільш широко поширених в природі, так як вони володіють високою стійкістю до дії факторів зовнішнього середовища. Хоча в більшості своїй аспергілли є сапрофіти, але серед них є види грибів-паразитів для людей і тварин.
Будова Аспергіл схожа з будовою цвілевих грібів пеніцила. Розрізняють вегетативне тіло у вигляді гіллястого міцелію, що пронизує субстрат. Конідієносці, що складаються з однієї клітини, рідше з перегородками, відходять від опорних клітін грибниці. На верхній части конидиєносців розташовані у формі ланцюжків одноклітінні конідії. Пліснявий наліт має таке ж забарвлення, як скупчення зріліх конідій на міцелії. Після дозрівання конідії дуже легко відділяються від головок струмом повітря або струменем води. Потрапивши в рідке живильне середовище, вони спочатку набухають, а потім проростають, утворюючи одночасно один або два проростка (гіфи), на твердому середовищі проростають при наявності крапельно-рідкої вологи, майже не набухаючи. Гіф росте на вільному кінці; подовжуючись, дає бічні відростки, які в свою чергу також подовжуються, розгалужуються, переплітаються між собою, утворюючи колонії, видимі неозброєним оком. Через 16-20 годин в центральному гіфі починають з’являтися відокремлені клітини, з яких виростають конідієносці. Утворення зрілих конідій закінчується через 3-4 доби. Це безстатевій шлях розмноження аспергілл.
За допомогою конідій, тобто безстатевим шляхом, розмножується більшість аспергілів. Однак деяким з них властиво і вище спороношення – сумчасте, тобто статеве. У колоніях таких видів бувають помітні неозброєним оком маленькі кульки, у більшості жовтого кольору. Це плодові тіла – клейстотеції. Вони були вперше виявлені Г. Лінком (1809.) в гербарному матеріалі. В даний час сумчаста стадія відома у багатьох видів групи A. glaucus, A. fumigatus, A. nidulans, A. ornatus, A. cremeus і A. ochraceus.
На клейстотеції схожі склероції, що утворюються у багатьох видів аспергілів з груп A. candidus, A. niger, A. flavus і A. ochraceus. Але, на відміну від клейстотеціїв, вони представляють собою просте сплетіння гіф міцелію і всередині немає сумок. Можна припустити, що склероції – це клейстотеції, що втратили здатність формувати аскоспори.
Склероції особливо рясні при високому вмісті в середовищі нітратів і сахарози і при температурі 20-25 °C
БОРОТЬБА З ХВОРОБОЮ:
Оскільки збудник аспергілезної гнилі – рановий патоген, методи захисту, що використовуються для боротьби з ним повинні бути, в першу чергу, спрямовані на запобігання пошкоджень на ягодах: проведення збирання в оптимальні терміни; ретельне витримування оптимальних термінів і норм поливів; використання позакореневих підживлень та регуляторів росту рослин, що сприяють збільшенню еластичності і щільності шкірки ягід.
Шкірка ягоди є основною перешкодою для грибкової інфекції, що складається з воскової кутикули, епідермісу і суб-епідермісу. Пошкодження шкіри може бути викликане багатьма факторами, у тому числі хворобами (чорна плямистість, мілдью, оідіум), шкідниками і навколишнім середовищем винограднику (травмування вітром, сонячні опіки, пошкодження градом, пошкодження птицями).
Тому профілактичні обробки проти основних хвороб і шкідників винограду, своєчасні зелені операції значно зменшать поширення та шкодочинність аспергільозної гнилі.
Ефективність профілактичних обробок від аспергілезної гнилі мідними препаратами становить 75-90%.
Високу ефективність, більше 90%, показують наступні фунгіциди:
– Шавіт (фолпет + тріадіменол),
– Фольпан (фолпет),
– Стробі (крезоксім-метил),
– Еупарен (толілфлуанід),
– Топсин М (тіофанат-метил),
– Топаз (пенконазол),
– Кабріо-Топ (піраклостробін + метирам),
– Світч (флудіоксоніл + ципродиніл),
– Тельдор (фенгексамід) та ін.