ВІЗУАЛЬНА ДІАГНОСТИКА:
Самі перші, поодинокі, важко помітні ознаки на виноградних насадженнях можна виявити в останніх числах липня. На початку серпня ці ознаки вже можна добре розпізнати. Найбільше проявляється захворювання в початковий період дозрівання ягід, при вмісті цукру в ягодах винограду 7-12% (перша половина серпня) і посилюється до часу збору врожаю.
Проявляється захворювання в будь-якому місці гребеня, але переважно в розгалуженнях або в дистальній частині. Спочатку з’являються точкові або довгасті плями, які швидко забарвлюються в темно-бурий або чорний колір. Некрози захоплюють кілька шарів клітин. У посуху ці плями відмираючих тканин поглиблюються внаслідок втрати води.
Маленькі некротичні плями спочатку не впливають на кількість і якість виноградних грон. Однак некрози зазвичай швидко розширюються і окільцьовують головну вісь або бічну гілку гребеня. Надходження води і поживних речовин після цього зменшується або ж зовсім припиняється. Ізольовані частини гребеня в’януть, а ягоди стають м’якими і зморщуються. Аналіз цих ягід показав, що вони мають вищу кислотність і меншу концентрацію цукру. Забарвлення ягід мутніє. При подальшому розвитку некрозу ягоди всихають.
Іноді сухі або загнили частини гребеня обламуються, особливо якщо на відмерлій тканини поселяється сіра гниль і викликає додаткове гниття черешка. Але часто вони залишаються на гроні у вигляді гербарію.
ВИЗНАЧЕННЯ:
Всихання (“параліч”) гребенів відноситься до самих недавніх хвороб винограду. Вона відома з середини 1930-х років, але стала особливо актуальною в останні 20-30 років.
Цей розлад відомий під багатьма іменами у всьому світі: “bunch stem necrosis” (Australia), “dessechement ed al rafle” (France), “shanking” (New Zealand).
До недавнього часу вважалось, що атрофія гребенів має фізіологічні причини, які не були повністю пояснені. Місцеве порушення обміну речовин в скелеті виноградного грона і, отже, хвороба не передається. Вважали, що хворобу викликають в основному чинники фізіології харчування, що діють через порушення водного балансу в гребені дозріваючих грон.
Недавні дослідження, проведені фахівцями інституту Магарач, встановили, що причиною розвитку хвороби усихання гребнів виноградних грон є грибна мікрофлора. Порушення мінерального харчування рослин, перш за все співвідношення кальцій/магній не було виявлено.
ЗБУДНИК:
Спроби попередніх зарубіжних дослідників ізолювати патогенів з некротичних тканин, не привели ні до яких грибів чи бактерій. Довгий час вважали, що з виникненням хвороби пов’язані деякі погодні умови або живлення винограду. Але ж низка досліджень показала, що дощ в процесі дозрівання ягід був напряму пов’язаний з появою некрозів, як у Німеччині, так і в Австралії. Що все ж таки субїєктивно свідчить на користь грибкових збудників.
Недавні дослідження, проведені фахівцями інституту Магарач, встановили, що причиною розвитку хвороби усихання гребнів виноградних грон є грибна мікрофлора. В ході досліджень були виділені наступні мікроміцеты: Aspergillus Sp., Penicillium sp., Rhizopus sp., Alternaria Sp., Cladosporium sp., Chaetomium sp. Mycelia sterilia (nigra), Mycelia sterilia (альба), Ascomycetes, а також дріжжі. Порушення мінерального харчування рослин, перш за все співвідношення кальцій/магній не було виявлено.
БОРОТЬБА З ХВОРОБОЮ:
Фахівцями науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства «Магарач» було розроблено систему хімічного контролю всихання гребенів на основі сучасного асортименту фунгіцидів, яка включає три обприскування виноградника. Першу обробку проводять в фазу «зростання ягід» (друга половина липня), два наступних – з інтервалом в 14 днів. Обробки винограду проти всихання гребенів можна сумістити з обробками проти мілдью чи оїдіуму, використовуючи такі препарати, як Строби та Байзофон (оїдіум і параліч гребенів), або Ридоміл Голд МЦ (мілдью і параліч гребенів).
Експериментально встановлено, що дане захворювання носить хронічний характер і вимагає проведення щорічних захисних заходів.