ВІЗУАЛЬНА ДІАГНОСТИКА:
Біла гниль винограду вражає переважно ягоди, але також може вражати пагони, стебла і листя.
Листя уражаються рідко. На виноградному листі захворювання зустрічається переважно на кінчиках, прожилках та на інших травмованих ділянках. У початкових стадіях утворюються світло-коричневі цятки, які поступово стають червонувато-коричневими великими плямами. Ураження на листках є нерегулярними, з варіаціями різних відтінків коричневого, що стають світлішими до розмитих країв, до 4 см діаметром. На заключному етапі в пошкоджених місцях з’являються сіро-білі плями (пікніди). Пікніди утворюються зазвичай вздовж жилок листа. У разі сильного ураження листя стає темно-зеленим, засихає, але залишається висіти на кущах.
Зелені пагони уражаються найчастіше в серпні – вересні з утворенням білястих плям з темним обідком, на яких утворюється біле бугристе плодоношення гриба. При сильному розвитку гриб глибоко проникає в тканину пагонів, вона розм’якшується, з’являються здуття, тріщини, розриви, відшарування кори. Уражена кора покривається бурими або брудно-білого кольору цятками (пікнідами), розтріскується, розм’якшується і відстає, як би «спухає», потім пагін всихає.
Уражені пагони погано визрівають, не накопичують достатню кількість поживних речовин і взимку гинуть. Найчастіше ураження пагонів зустрічається при відсутності догляду, де виноградні рослини вільно стеляться по землі. Використовувати уражені білою гниллю лози для розмноження можна, якщо лози задерев’яніли і ступінь ураження незначний.
На вже задерев’янілих пагонах дане захворювання розвивається вкрай рідко. Зазвичай при зимовому зберіганні в середовищі з підвищеною вологістю.
На зелених пагонах в першій половині вегетації (вкрай рідко) з’являються сірувато-білі подовжені плями неправильної форми, які мають темну, з різними відтінками, облямівку. Пізніше вони зливаються, часто окільцьовуючи пагони.
На уражених гронах захворювання з’являється в другій половині літа. Типові симптоми захворювання білою гниллю розвиваються на гребенях і ягодах винограду через кілька днів після рясних опадів. Уражені гребені починають засихати. Ягоди жовтіють, потім набувають рожево-синього відтінку (або рудувато-бурого), який починає проявлятися з боку плодоніжки, втрачають тургор, всихають або залишаються соковитими. Численні пікніди (вмістилища для конідій з щільною оболонкою), що достигають під кутикулою, піднімають її над поверхнім епідермісом ягід, в результаті чого між кутикулою і епідермісом створюється порожнина. Повітря, що проникає в цю порожнину, є причиною оптичного ефекту, який надає ураженим ягодам біле забарвлення. Ягоди приймають “варений” вигляд, зморщуються. Уражені грона з ягодами опадають в кінці вегетаційного сезону і стають джерелами інфекції, що зберігається в грунті.
Однією з характерних особливостей розвитку саме збудника білої гнилі на ягодах – є легке (у вигляді мішечка) відділення шкурки від м’якоті. Крім того, гребені і ягоди з симптомами ураження витримують в умовах вологої камери при температурі 24-26 оС протягом 24-48 годин. За цей період біологічний матеріал покривається щільним білим нальотом.
Зустрічається і нетипове ураження білою гниллю. Подібні прояви хвороби розвиваються тоді, коли уражена верхня частина головної осі квітконосного пагону.
При цьому частина грони, розташована нижче зони ураження, швидко засихає. Ягоди в нижній частині такої грони стають млявими і блідими, пізніше буріють, однак збудника на них виявити не вдається. Пікніди на ягодах не утворюються, так як вони починають сохнути до того, як гриб упровадиться в них. Ці симптоми білої гнилі можна помилково прийняти за фізіологічне всихання, викликане нестачею кальцію або магнію, або за порушення водного балансу
ВИЗНАЧЕННЯ:
Біла гниль була вперше виявлена в Італії близько 1878р. вченим Спегаццині. В 1885 році її було відзначено у Франції. У 1887 році захворювання було вперше відзначено в Америці.
Дослідниками відзначається висока ступінь ураження винограду, в основному в південних районах з підвищеною вологістю і частим випадіням граду. Локальні спалахи захворювання, які завдали істотної шкоди врожаю (втрати до 80%), відзначалися у Франції, Швейцарії, Испанії і Молдавії.
Однак в останні роки хвороба стала проявлятися й у більш північних районах.
З 2010 року намітилася тенденція збільшення поширеності та шкідливості білої гнилі. Причинами цього стали накопичення інфекції патогена, зміна клімату і процесів, що відбуваються в біології збудника, його висока пластичність і адаптація до умов зовнішнього середовища, а також наявність сприйнятливих сортів.
Масовому розвитку хвороби сприяють пошкодження ягід і пагонів градом. Тоді може загинути 50% і більше врожаю. Поразка ягід часто спостерігається після сонячних опіків. Крім того, розвитку цього захворювання сприяють пошкодження тканин рослин комахами, хворобами і механічними ушкодженнями. При сприятливих умовах ягоди і пагони можуть страждати і без механічного пошкодження.
Зазвичай біла гниль розвивається в жарку і вологу погоду перед дозріванням ягід.
ЗБУДНИК:
Збудник гнилі білої винограду — недосконалий пікнідіальний гриб Coniothyrium diplodiella (Speg.) Sacc. Це специалізований факультативний паразит (сапрофіт) винограднї рослини, спори якого відрізняються високою життєздатністю.
Основне джерело первинної інфекції – заражене листя, що опало, або залишилося на кущах, уражені ягоди і грона, на яких гриб зберігається у формі пікнід і склероцій. І пікніди, і склероції можуть залишатися життєздатними в грунті протягом від 2-3 до 10 років, тому важливим методом профілактики білої гнилі є виключення контакту грон і ягід з грунтом. Первинна інфекція може зберігатися також на уражених пагонах (не видалених з поля після обрізки).
Вторинне зараження протягом літа відбувається за допомогою пікнідіального спороношения. Традиційно візуальні ознаки захворювання проявляються у другій половині вегетації на ягодах і пагонах, рідше на інших органах рослин, хоча первинне зараження, як уже зазначалося вище, може статися набагато раніше.
Пікніди потрапляють на ягоди з краплями дощу під час, або після злив або гроз з градом.
Спори починають активно проростати у воді при температурі 18-20 ° С (оптимальна – 25-30 °С, найвища 35 °С, мінімальна 5 – 12 °С) і за допомогою ростових трубок через рани проникають всередину тканини. Перші ростові трубки у спор можуть утворюватися вже через 11 годин після початку проростання.
БОРОТЬБА З ХВОРОБОЮ:
Перш за все боротьба з Білою гниллю проводиться агротехнічними заходами. До таких заходів можна віднести збір і знищення хворих ягід, своєчасну підв’язку пагонів, прополку міжрядь, пасинкування, чеканку та інші агроприйоми, що знижують загущеність кущів і покращують їх провітрювання та освітленість. Знизити запас зимуючої інфекції допомагає такий захід, як осінній збір і спалювання пошкоджених грон, листя, пагонів, уражених частин куща.
Хімічні обробки зазвичай проводять сумісно з обробками проти чорної гнилі та мілдью, Препарати, що працюють проти цих хвороб, захищають рослини також від білої гнилі. Після пошкодження кущів градом рекомендується в якомога коротший термін провести обробку мідними препаратами або їх аналогами з повтором через 10 днів. Ефективність таких обробок становить 75-85%.Слід пам’ятати, що обробки контактними фунгіцидами на основі міді ефективно знижують поширення білої гнилі, якщо їх проводити не пізніше, ніж через 18-24 години після градобою.
Високою ефективністю проти білої гнилі володіють: Топсин, Топаз, Кабріо Топ, Шавіт, Принцип, Світч, Тельдор та інші.