ВІЗУАЛЬНА ДІАГНОСТИКА:
Травневий жук досить великий (до 32 мм), забарвлення коричневе, тіло бочкоподібне, пігидій (задня частина черевця) великий похилий, витягнутий в відросток. Вусики характерні для пластинчатовусих. Різні особи в різному ступені покриті волосками, знизу більше, зверху – менше. Лапки забезпечені великою кількістю гачків і мають надзвичайну чіпкість.
Личинки травневого хруща (фото 3) м’ясисті, білувато-жовті, мають форму літери “С”. Голова сіра з вусиками і сильними щелепами. Має 3 пари грудних ніг. Черевце складається з 10 сегментів, два останні з них масивні. На останньому сегменті два паралельних поздовжніх ряди, що містять 22-30 щетинок.
ВИЗНАЧЕННЯ:
Травневий жук, або Хрущ – один з основних шкідників плодово-ягідних і лісових насаджень. У роки масового розмноження жуки можуть повністю об’їдати листя дерев. Найвідчутнішої шкоди завдають пошкодженням коріння личинки другого і третього віку з травня по вересень.
Активізуються зазвичай в темний час доби. Травневими вечорами під час льоту хрущів на винограднику відчутний гул масово літаючих жуків, які досить часто стикаються з людиною, завдаючи відчутних ударів.
При чисельності хрушів від 5 до 40 на кв. м пошкодження рослин можуть досягати 25%.
У Франції в одному з конструкторських бюро висить фотографія хруща, одягнена в рамку. Напис під цим портретом говорить: «Хрущ літає, порушуючи всі закони аеродинаміки, але хрущ про це не знає і продовжує літати».
ШКІДНИК:
Через 1-3 тижні після виходу з лялечки самка хруща готова до розмноження. Запліднені самки зі зрілими яйцями перестають харчуватися і летять завжди одними й тими ж шляхами на відкриті майданчики для кладки яєць. Вони віддають перевагу легким прогрітим грунтам з рідким грунтовим покривом. На глибині 10-40 мм відкладають по 10-30 яєць, купками і повертаються назад до повторного харчування. Це повторюється приблизно 3 рази. Після останнього яйцеклада самка гине прямо в грунті. Яйця хрущів овальні, величиною приблизно 3 х 2 мм, червоно-білі.
Через 20-25 або 40-50 днів (залежно від температури ґрунту) виходять личинки. Личинки мають всього три стадії віку, які відрізняються шириною головних камер (перший вік = 2,5 мм, другий вік = 4 мм, третій вік = 6 мм). Личинки останнього року перед перетворенням досягають довжини 45 — 65 мм. Спочатку личинки харчуються гумусними частинками, потім поїдають і корінці. Після линьки і першої зимівлі личинки другого віку ушкоджують переважно старіші коріння винограду. Після наступної линьки і другої зимівлі вони особливо ненажерливі. У північних областях переважає 4-річний період розвитку, в більш теплих південних районах розвиток 3-річний. Протягом вегетаційного періоду личинки тримаються поблизу поверхні грунту, але перед настанням зими вони зариваються глибше, так як чутливі до холоду і гинуть вже при температурі грунту нижче 4 °С.
Обертання в лялечку личинок останнього віку відбувається в червні-липні в земляній колисці. Формою лялечка нагадує дорослого жука з короткими крилами і підігнутою до грудей головою, жовтуватого забарвлення. Стадія лялечки триває 30 — 40 днів.
Молоді жуки травневих хрущів зустрічаються в грунті вже в кінці літа і зимують там до наступної весни.
БОРОТЬБА:
Молоді саджанці найбільш уразливі лічинкою хруща. Причиною цьому молоде нерозвинене коріння, яке швидко знищується шкідниками. Тому перед посадкою рекомендується вимочувати саджанці в розчинах таких препаратів як Антихрущ, Конфідор, Престиж та інші на основі діючої речовини імідаклопрід. Така обробка посадкового матеріалу не тільки допомагає зберегти саджанець від пошкоджень на етапі вкорінення, а і дезенфікує його, запобігаючи перенесенню шкідників з одної ділянки на іншу. При масовому розмноженню шкідників імідаклопрід можна вносити через капельне зрошення під дорослі кущі.
Чисельність популяції травневого жука регулюють природні вороги – кроти, борсуки, кажани, зозулі, дятли, дрозди, сороки, граки, галки, горобці, жужелиці, великі оси, мухи-тахіни, патогенні гриби Beauveria brongniartii S. і B. bassiana B., бактерії Bacillus thuringiensis і Coccobacillus sp. і найпростіші Pleistophora melolonthae H., Telohania sp.